Ми розмовляємо зі святим отцем Лукашем Платою про те, як підготуватися до Різдва і що є найважливішим у цей час.
Отець Лукаш Плата – викладач морального богослов’я у Люблінському Католицькому Університеті та автор ідеї EwangeliBus, автобуса, який їздить до вірних, щоб вони могли відчути силу Святого Духа у своїй громаді під час євангелізацій, семінарів, реколекцій та місій.
До Різдва залишилися лічені дні. Як ми можемо використати їх, щоб добре провести цей святковий час?
Не буду оригінальним, якщо скажу, що треба використати цей останній час насамперед для того, щоб дозволити Ісусу народитися у наших серцях. Завершення Адвенту – це останній заклик до повернення, запрошення приготуватися і разом з Марією очікувати на Боже Дитя. Тому, щоб пережити Різдво в повній радості та мирі серця, найважливішим є Свята Сповідь, Таїнство Покаяння, після якого з чистим серцем можна прийняти Ісуса у Святому Причасті. Я також закликаю вас відкрити Євангеліє і прочитати Слово Боже. А якщо хтось ще не читав, то, можливо, варто піти на рорату в ці передріздвяні дні.
Чи не витрачаємо ми занадто багато часу на покупки, приготування їжі, пошуки подарунків і трохи забуваємо про релігійний вимір цього Різдва?
Це проблема часу, у якому ми живемо – поспіх, темп життя. Різдво пропонує шанс – усупереч цим тенденціям – зупинитися і зосередитися на духовному вимірі Різдва. Ми не відкидаємо дарування і обдаровування, тому що, коли прийшла повнота часу, Бог у своїй безмежній любові подарував нам найбільший дар, який ми можемо собі уявити – свого Сина, Ісуса Христа. Однак, також важливо дарувати дар радості, любові та прихильності. Набагато важливіше мати мир, любов, радість і злагоду, ніж дорогі подарунки, подаровані близьким людям. Спогади про Різдво в родинному колі, пережиті в атмосфері радості та любові, залишаються у серці назавжди, тоді як подарунки приїдаються і втрачають своє значення досить швидко.
Багато людей вже не дбають про різдвяні традиції. Чи варто нам плекати ці різдвяні традиції?
Традиції передають певні істини у дуже простий і символічний спосіб. Розламування різдвяної вафлі, ялинка, загадування бажань, різдвяні колядки чи опівнічна меса – це традиції, в яких написана наша історія і віра, і які ми передаємо майбутнім поколінням. У певному сенсі, це наш обов’язок і наш шанс пережити Різдво у католицький, а не світський спосіб.
Що повинно принести нам, католикам, Різдво в духовному плані?
Різдво Христове має відродити у нас, католиках, віру і впевненість у тому, що Бог з нами, бо Він вірний у своїх обітницях. Він сповістив через пророка Ісаю: “Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і дадуть ім’я Йому Еммануїл, тобто Бог з нами” (Іс 7:14). Так і сталося, від самого Різдва Ісуса у вифлеємській стайні, Бог завжди на нашому боці – варто нагадувати собі про це!
Що б Ви побажали співробітникам і студентам Академії Вінцента Поля, а також усім людям в прийдешньому святковому сезоні?
Я б побажав радості, яка не тільки народжується щодня, але й відроджується. Ми потребуємо цієї радості, яка приходить до нас з новонародженим Ісусом.
Rozmawiała: Edyta Pać
Fot. archiwum księdza Łukasza Platy